24 лютого ми зібралися на Дебрифінг, присвячений четвертій річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Це був непростий день. День пам’яті, болю, втрат. Але водночас і день зустрічі.

Члени Української асоціації транзакційного аналізу прийшли, щоб бути разом. Щоб поділитися своїми спогадами, думками, страхами. Щоб сказати вголос те, що боліло всередині. Щоб почути й бути почутими. Хтось говорив, хтось мовчав. Хтось згадував щось дуже особисте. І для кожного це був безпечний простір, простір прийняття, підтримки й живої присутності.

На жаль, такі зустрічі стали частиною нашої реальності. Але цього вечора ми знову відчули головне – ми не самі. Ми разом. І в цій спільності є сила, яка тримає.

Сьогодні Україна – це вже не лише 603 700 км² на мапі. Через вимушені переїзди, через розпорошеність по світу, Україна тепер там, де є ми. Як сказала президентка УАТА Ірина Тепаленко наприкінці зустрічі:
«…щось нове створено сьогодні, і ми з часом обов’язково це назвемо…»

І справді, цього вечора народжувалося щось важливе: відчуття єдності, глибини, взаємного визнання.

Щиро дякуємо організаторам :
– Ольга Демидова
– Сергій Мордюшенко
– Вікторія Старченко
– Ірина Тепаленко
за турботу, чутливість і створений простір, у якому можна було бути справжніми.

Під час зустрічі прозвучала пропозиція написати есе про власний досвід проживання війни.
Мета – зберегти нашу пам’ять. Наші історії. Наші голоси.
«…це пам’ять, яку ми можемо передати наступним поколінням, залишити свій слід і відбиток…», як зазначив Сергій Мордюшенко.

Ті, хто відчувають готовність, можуть надіслати свої есе до 2 березня на офіційну електронну адресу УАТА.

Ми продовжуємо йти вперед.
З добром у серці.
З вірою.
Зі силою єдності.
З досвідом, який змінює нас і робить глибшими.

Дякуємо ЗСУ за захист.
Слава Україні💙💛